Сьогодні, 19 травня 2024 року, минає річниця пам'яті захисника Козятинщини -  Завального Іллі Михайловича 

Завальний Ілля Михайлович 

(19.05.1996 - 19.05.2023)

Солдат. Водій-електрик 2-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї  самохідного артилерійського дивізіону       в/ч А 0281.

Воїн народився 19 травня 1996 року в селі Рубанка. Там виріс, закінчив Флоріанівську школу. Вступив до Харківського університету Внутрішніх справ. Працював слідчим в м. Хмільник та місті Козятині  та мав звання - лейтенант національної поліції України.

В грудні 2022 року був призваний на військову службу за контрактом. За час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі.

Водій-електрик 2 самохідного артилерійського взводу, 1 самохідної артилерійської батареї , самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 0281. Завальний Ілля Михайлович, вірний військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність – загинув 19 травня 2023 року поблизу населеного пункту Кримінна, Сіверодонецького району, Луганської області.

Рідні та друзі та всі хто його знав , запам’ятають його справедливим, добрим, сміливим та життєрадісним. Людиною з почуттям гумору, людиною , що об’єднувала навколо себе друзів, колег. Людиною з активною життєвою позицією.  Захоплювався футболом та риболовлею. Займався спортом та дуже любив проводити час з друзями. Та сьогодні друзі , рідні та всі ми понесли величезну втрату. Осиротіли мама та дві сестри. А Україна втратила ще одного гідного сина.

Слава Герою! Вічна пам'ять!

 

Сьогодні, 18 травня 2024 року, минає річниця пам'яті захисника Козятинщини -      Фурманчука Сергія Петровича

Фурманчук Сергій Петрович

(12.05.1976 - 18.05.2023)

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти в\ч А 2896.

        Народився  Сергій Петрович 12 травня 1976 року у місті Козятин у багатодітній сім’ї. Шкільні роки пройшли Сергія також у рідному місті. Згодом вступив до Козятинського училища на спеціальність електрозварювальника та маляра-штукатура. 

Мав 4 прекрасних дітей. Та, на жаль, не судилося ріднім та близьким зустріти Сергія обіймами та посмішками. Лише гіркі сльози  від непоправної втрати. Та бездонна ненависть до ворога, який забрав життя найріднішої людини.

Сергій Петрович був призваний на військову службу  у 2023 році. Стрілець-помічник гранатометника 2 МПВід,1МПВ, 2МПР .  

Солдат Фурманчук Сергій Петрович, відданий військовій присязі на вірність українському народу в бою за Україну, близько 15 год 30 хв , 18 травня 2023 року під час обстрілу міномета поблизу населеного пункту Первомайське отримав поранення не сумісне із життям, загинув.

 Слава Герою! Вічна пам'ять!

                                      

 Сьогодні, 17 травня 2024 року, минає річниця пам'яті захисника Козятинщини - Кіндзерського Валерія Валерійовича 

Кіндзерський Валерій Валерійович

(14.03.1974 - 17.05.2023) 

Головний сержант, командир 2-го мотопіхотного взводу 6-ї мотопіхотної роти 2-го мотопіхотного батальйону в/ч А 1302. 

Народився Валерій  14 березня 1974 року в селі Пиковець. В 1989 році закінчив Пиковецьку школу і того ж самого року вступив до Професійно – Технічного Училища  - №5 у Вінниці, там і здобув освіту газоелектрозварювальник п’ятого розряду. По закінченню училища Валерій був призваний до армії. Після служби пішов працювати зварювальником на будівництво.

В 1995 році одружився та став батьком. В 1999 році Валерій продовжив своє навчання та вступив до Житомирського агротехнічного коледжу. Здобувши освіту по захисту рослин, він не став зупинятись, тому й продовжив навчання уже  в Білоцерківському університеті на факультеті агрономії. У 2004 році здобув освіту інженера та переїхав до м. Ялта де працював  за фахом.

16 березня 2016 був  призваний до лав Збройних Сил України на військову службу за контрактом. Відстоював  Донецький аеропорт, завжди був на передовій у самих  гарячих точках.

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого, орденом Княгині Ольги, медаллю Богдана Хмельницького, за вагомий  внесок у боротьбі за свободу нашої країни у 2019 році був нагороджений орденом « Народний Герой України».

Проходив бойові навчання в Америці та Німеччині.

17 травня 2023 року  головний сержант,  командир 2 – го мотопіхотного взводу, 6 – ї мотопіхотної роти , 2 – го мотопіхотного батальйону, в/ч А 1302, поблизу населеного пункту Бахмут, Донецької області Кіндзерський Валерій Валерійович, позивний « Інженер» загинув – підірвавшись на розтяжці.

Справжній солдат - це про нього. Він ніколи не був байдужим до своєї важкої чоловічої роботи - захищати рідну землю. Все, що робив Валерій – він робив щиро.

  Слава Герою! Вічна пам'ять!

 

 Сьогодні, 17 травня 2024 року, минає третя річниця пам'яті захисника Козятинщини - Комара Володимира Станіславовича

Комар Володимир Станіславович

(27.08.1964 – 17.05.2021)

Старший лейтенант у відпустці, заступник командира реактивної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення реактивного артилерійського дивізіону, бригадної артилерійської групи, 24ОМБр оперативного командування «Захід».

Нагороджений: Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». 

 

Слава Герою! Вічна пам'ять!

 

 

 Всесвітній день вишиванки 

Міжнародне свято, яке покликане зберегти давні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Свято не прив'язане до жодного державного чи релігійного. До нього може долучитися будь-хто, одягнувши вишиванку. 

Святу передувала акція «Всесвітній день вишиванки», котру в 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. До цього спонукав її друг Ігор Житарюк, який прийшов на пару у вишиванці. Леся запропонувала одногрупникам та іншим студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. Співзасновники Дня вишиванки надсилали листи до державних органів з проханням підтримати студентів у започаткуванні свята.

Перші роки свято найширше відзначалося в Чернівцях. Дата, третій четвер травня, була обрана з наміром підкреслити, що святкування припадає на будній день, і що вишиванка – органічна складова повсякденної культури українців. Народні костюми у музеї Бережан на Тернопільщині. Надалі сформувалася традиції проводити конкурси у інтернет-мережі, наприклад, «Найкраща вишиванка» або «Найкраще фото» у вишиванці. Фото у вишиванках викладають у мережу не лише жителі України, а також і українці за кордоном. З огляду на російсько-українську війну, що триває з 2014 року, свято стало нагодою актуалізувати національну ідентичність українців. Попит на вишиванки зріс після широкого вторгнення Росії. Чимало публічних осіб популяризовують носіння вишиванки.

Ініціативи з надання святу статусу державного не отримали успіху. Втім Леся Воронюк зазначає, що офіційність свята накладає зобов'язання на людей, а його неофіційний характер лишає більше свободи.

Популярності свята сприяє уявлення про вишиту сорочку як оберіг і популяризація відомостей про регіональні традиції вишивання в Україні. Воно посприяло використанню давніх традиційних елементів вишивки в сучасному одязі. День вишиванки слугує приводом для науково-популярних матеріалів, які розповідають про історію та традиції давнього та сучасного вишитого одягу.

               

З ДНЕМ ВИШИВАНКИ

Вишиванка — це не лише особливий елемент святкового

 національного одягу, але й важлива частина культури

 українського народу. А тому знати про існування такої події

 як День вишиванки повинен кожен українець.

          За словами істориків та археологів певні елементи вишиванки існували ще на одязі скіфів. Вони проживали на території сучасної України до нашої ери. За часів Київської Русі також носили вишитий одяг, а згадки про особливе вбрання русинів можна знайти в записах багатьох мандрівників.

           Крізь віки проніс український народ любов до вишиванки та зберіг особливі традиції її створення. Кожний регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які пов'язані з національним орнаментом на одязі.

Історію виникнення особливої української вишивки пов'язують із Трипільською культурою епохи пізнього неоліту. Трипільці були умілими гончарами, однак вони не лише робили красивий посуд з глини, але також прикрашали його спіральними візерунками. Історики переконані - такі ж символи можна було побачити і на одязі трипільців.

Під час проведення розкопок Соколової могили, яка розташована на Миколаївщині, знайшли поховання сарматської жриці, де також лежав фрагмент тканини з шовку, яка мала оздоблення із золотистої вишивки. Цю особливу знахідку датують I століттям до нашої ери.

В XIX столітті наступив переломний момент в історії вишивки. Саме тоді з'являється така професія як вишивальниці. У них замовляли вишиванки для цілої сім'ї. Відтепер не треба було самим оздоблювати вбрання, адже все робили майстрині. Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко. Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком.

СИМВОЛІКА В УКРАЇНСЬКІЙ ВИШИВЦІ

Вишиванки створювалися руками справжніх майстринь, які намагалися кожну сорочку зробити унікальною та неповторною. Проте, усі вишивки мають деяку схожість між собою, оскільки орнаменти, які використовувалися для їх прикрашання, розділяють на декілька видів:

·     геометричний орнамент (лінії, ромби, трикутники, хрести та інші фігури);

·        рослинний орнамент (квіти, листя, гілки, дерева);

·       тваринний орнамент (зображення різних тварин, птахів, риб або їх окремих елементів – очей, рогів, кігтів).

Така різноманітність орнаментів з’явилася неспроста, оскільки візерунки на одязі виконували не лише декоративну функцію, а ще й містичну. Вишиванка була не простим елементом одягу: вона відігравала роль оберегу . Вишиті сорочки носили чоловіки, жінки, діти і для кожного підбирався певний візерунок зі своїм сакральним значенням. Жіноча вишиванка мала свою символіку, чоловіча або дитяча – свою.

 

ЗНАЧЕННЯ СИМВОЛІКИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ

Наші предки шанували стихії природі та поклонялися їм. Найбільш поширеними елементами вишивки були символи, які позначають стихії сонця та води. Сонце зображувалося у вигляді восьмикутної зірки або свастики, а вода – у вигляді хвилястих ліній. Ці символи слугували захистом від злих сил.

Ще одним поширеним символом є ромб з крапкою у центрі, який символізує плодючість. Український одяг з зображенням ромбів одягали подружжя, які хотіли стати батьками.

На сорочках часто зображували один з українських національних символів – калину. Калина вважається уособленням вогненної трійці – Сонця, Місяця та зірок. Червоний колір калини символізує кров нації та безсмертя роду. На чоловічих вишиванках можна зустріти зображення дуба. Дуб символізує чоловічу силу, енергію життя та розвитку. Візерунки з дубовим листям та жолудями , дружини часто вишивали на одязі чоловіків.

Символом щасливого сімейного життя є виноград. Виноградні грона зображували не тільки на сорочках, але й на рушниках та скатертинах. Барвінок, який часто можна побачити на вишивках, символізує молодість, цілеспрямованість, розвиток. Хміль має приблизно таке ж значення. Сорочки з зображенням барвінку і хмелю, як правило, виготовлялися для молодих парубків та дівчат.

Червоний мак на вишивці вважався оберегом роду та захистом від зла. Якщо в родині були загиблі воїни, жінки з цієї родини зображували на своєму одязі маки, у пам'ять про них. Троянда уособлює любов і милосердя, соняшники символізують життя, енергію, щастя.

На українських вишиванках часто можна побачити зображення різних тварин: зозулі, сови, півня, метелика, зайця та інших.

ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ

Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і їх колір:

·                    червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;

·                    зелений – символізує процеси народження та росту;

·                    жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;

·                    синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;

·                   білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата).

·                чорний – означає біль і страждання, також у деяких регіонах вважається, що оскільки земля - ​​головна годувальниця наших предків, вони чорний колір вишивки асоціювали саме з землею та її плодовитістю. .